Виховна робота

Виховний захід: Люблю я пісню українську

Мета. Сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати юнацтво до світу краси; виховувати любов і повагу до України відчуття прекрасного, формувати вміння аналізувати явища культури, правильний естетичний смак.
Обладнання. Святково прибраний клас у стилі української світлиці з витворами народного мистецтва, магнітофонний запис фонограм.

Хід заняття

1-й ведучий.
Коли пісні мойого краю
Звучать у рідних голосах —
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
2-й ведучий.
В піснях і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов.
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
1-й ведучий.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря.
В них юність виникає друга.
Висока світиться зоря.
М. Рильський «Пісні» (Лунає пісня «Земля українська» ).

Читати далі...

УКЛІН ЧОЛОМ НАРОДУ,
ЩО РІДНУ МОВУ НАМ ЗБЕРІГ

Звучить пісня В. Баранова « До українців».

1 вед. Протягом кількох століть жорстоко знищувалася культура українського народу. Особливої наруги зазнала наша мова, оскільки саме вона була, є і буде коренем роду українського. Її забороняли, ігнорували, принижували, охрестивши « холопською».

  Зародившись десь на світанні суспільного слов’янського життя, мова наша витерпіла страшне лихоліття, тортури, пережила  утиски  Польщі, Москви, але, перегорівши, як криця, дійшла до нас свіжою, мужньою, незаплямованою, справді щиро слов’янською мовою.

Читати далі...

                            ПОСЛУХАЙТЕ, РІДНІ ОСЕЛІ, ПІСНІ,

ЯКІ МИ СКЛАДАЛИ В ЧУЖІЙ СТОРОНІ…

   

1.   Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від Бога дано, і в тому сила ментальності українського народу. Було заборонено мову, письмо, щепили до нашої культури те, що їй зроду – віку невластиве. Але нація збереглася. І чи не завдяки тому півмільйонному пісенному вінку, котрим заквітчана Україна, єдина держава в світі, яка має таку багату пісенну спадщину.

   2. Складний історичний шлях пройшов український народ. Століттями боронив він рідну землю від нападників, а пісня і дума завжди були його супутниками і в кривавих січах, і в походах,і на всіх дорогах ратної слави. Але зараз наше слово про пісню, яка народилася в неволі – за колючим дротом чи на фермі німецького бауера. Історія та історична пам’ять про примусову працю нагадує, що розлучення із рідною землею завжди сприймалося українським народом як трагедія і біль, розумілося, що чужа земля не стане батьківщиною.

Читати далі...